Клуб "Сатурн" запрошує молодь до занять у гуртках за програмою "Школа безпеки"
Четверг, 23.03.2017, 08:06

Дитячо-юнацький військово-патріотичний клуб "Сатурн"

Календарь
«  Март 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • Статистика
    Рейтинг@Mail.ru

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Житомирське обласне відділення ВГДР "Школа безпеки"

    Главная » 2014 » Март » 28 » Казка,Моя хата не скраю - я завжди допомагаю,Никитюк Марія,12 років.
    16:17
    Казка,Моя хата не скраю - я завжди допомагаю,Никитюк Марія,12 років.
    Ще, мабуть, у 200 році якогось там століття в містечку Н у будиночках, що мали тільки три кути та два вікна, жили дивні люди. Умовно їх поділяли на дві групи: на тих, хто мешкав скраю, і на тих, хто поселився в центрі. Так уже склалося, що в містечку Н завжди траплялися нещастя. Одна частина його жителів лінувалася, не хотіла нікому допомагати, казала: «Моя хата скраю - я нічого не знаю». Друга ж була доброю й чуйною. Її життєвим девізом стали слова: «Моя хата не скраю - я завжди допомагаю».
    Посеред міста стояв будиночок, у якому панували тільки сум і горе. Його мешканець ніколи не допомагав людям і не вимагав від них нічого. Та одного разу там виникла пожежа. Вогонь був такий сильний, що його не змогла б загасити одна людина, тому господар Б був вимушений покликати на допомогу. На жаль, він оббіг весь центр міста, але бажаючих зарадити лихові так і не знайшов. Залишалося тільки одне: просити допомоги в жителів окраїни Н. Мрійливий чоловік хотів знайти добрих людей. Він стукав в одні двері, в інші. Однак скрізь йому відмовляли в допомозі. Незважаючи на невдачу, Б постукав в останній будинок. Ледь жевріюча надія горіла в його очах. Відчинилися двері, і звідти виглянула маленька голівка. Б кинувся до хлопчика й попросив: «Я знаю: ти добрий і не відмовиш. Будь ласка, переконай своїх батьків, щоб допомогли мені». Благання Б, сум у його очах, як той бальзам, подіяли на малюка. Він перейнявся співчуттям і побіг до тата. Що і як говорив, ми не чули. Але після тієї розмови на порозі будинку з’явився широкоплечий чоловік і сказав: «Моя хата скраю, але я допоможу». Б невимовно зрадів. Разом вони побігли до палаючого будинку й побачили, що біля нього зібралася сила-силенна небайдужих людей. Одні з них носили й виливали воду, інші тягнули відра з піском. Були й такі, які, ризикуючи власним життям, накрившись покривалами, присівши, проникали в будівлю й рятували дорогоцінні речі. Пожежу вдалося загасити.
    Багато слів вдячності прозвучало з вуст Б добрим людям. З того часу він залюбки допомагав іншим і радо зустрічав гостей у своєму домі. А жителі Н уже не групувалися. Вони зажили дружно й стали допомагати один одному в складних ситуаціях.
    Категория: Баранівський район | Просмотров: 192 | Добавил: baranivka | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
    [ Регистрация | Вход ]
  • Етапи районного змагання "Сокіл"( "Джура") (30)
  • Спальники і гідрокостюми (3)